Вже третій місяць у "Нафтогазі" із надією вдивляються у сторону Німеччини та чекають гінця із угодою про поставки газу із ЄС. Обіцяний реверсивний німецький газ досі так і не дійшов до України.
Як стало відомо "Реальній економіці", причиною затримки стали торги німецької компанії RWE із Україною щодо можливості розробляти північно- східний Прикерченський шельф Чорного моря в обмін на уступку в ціні на газ.
Зрештою, із самого початку все виглядало аж занадто солодко. Тим паче повірити у щедрість німців було неймовірно тяжко. Особливо у доброту RWE, яка сама продовжує вже другий рік поспіль, у тому числі у Стокгольмському суді, боротьбу із "Газпромом" щодо зниження ціни на газ.
А тут раптом RWE укладає рамкову угоду, яка є у розпорядженні "Реальної економіки", де виявляє готовність постачати газ із Німеччини, який буде дешевшим за російський…
Саме зараз вирішується питання укладення конкретного договору до рамкової угоди між "Нафтогазом України" і RWE, де буде передбачено постачання орієнтовно 1,5-2 мільярдів кубометрів природного газу з Німеччини.
І за це німці хочуть отримати ділянки у північно-східній частині Прикерченського шельфу Чорного моря. А також максимальне сприяння держави під час отримання ліцензій для освоєння цих територій.
До речі, рівно два роки тому 1 серпня 2010 року "Нафтогаз України", "Чорноморнафтогаз" і RWE підписали угоду про співробітництво щодо спільного дослідження та можливого подання тендерної заявки на отримання спеціальних дозволів для проведення розвідувальних робіт на шельфі.
Націленість RWE продовжити список "учасників" розробки українського шельфу — "Газпром", "Лукойл", "Венко При керченська" — має під собою ґрунт.
І цією основою є невтішні перспективи для RWE у питанні досягненні компромісу із Росією щодо зниження ціни на газ. Ділитися із "Газпромом" своїми електрогенеруючими проектами німці не хочуть і ще рік тому відмовилися від спільних проектів.
Водночас, у кінці червня російський газовий монополіст вже практично домовився із італійськими ENI та Enel і французькою EDF про входження в їх "електричний" бізнес. Звичайно, усі три компанії отримали від "Газпрому" дешевшу ціну на газ.
Тому просто робити "добро" для України із мінімальною маржею вже не вийде. Німці хочуть у майбутньому щось таки заробити на "Нафтогазі". Наразі український нафтогазовий монополіст "гол як сокол", а тому взяти із нього можна тільки "натурою". І найбільш перспективний об'єкт — це шельф Чорного моря.
Впевненості RWE долали і чергові новини із європейських газових полів. "Газпром" зазнав фіаско і надав 10% знижку німецькому концерну EON. Хоча, поразкою Росії це назвати також не можна, оскільки за знижку EON буде спільно із "Газпромом" будувати теплоелектроцентралі.
Як і у випадку із італійськими компаніями знижка буде нарахована ще за газ, який EON споживав у 2010 році. Зараз у другому кварталі 2012 року ціна російського газу для EON складає 450 доларів. Отож, німецькому концерну вдалося збити ціну фактично до 400 доларів.
Тепер, власне, про найцікавіше — про ціну на німецький газ, яку буде платити Україна. Нині як відомо тисяча кубометрів російського газу коштує "Нафтогазу" 425 доларів. RWE готові віддавати газ по ціні 410-415 доларів.
Дешевша ціна — це наслідок того, що RWE частину газу викуповує на спотовому ринку, а також "Газпром" віддає невеликі обсяги по біржовій ціні, а не з прив'язкою до нафтової формули.
Економія у 10-15 доларів не вражає. Наприклад, на купівлі 2 мільярдів кубометрів Україна зекономить лише 30 мільйонів доларів. Ну, але й розрахунок влади полягає у психологічному тиску на Росію.
Проте, німці виявилися по діловому хитрими. Втягнувши Україну у переговорний процес вони запропонували більші поступки в обмін на можливість участі у проектах із видобутку газу і нафти в Україні. Нічого не нагадує?
Звичайні методи сучасного ділового енергетичного світу — обмін активами або знижки в обмін на привабливі об'єкти. Як тут не згадати українську ГТС. Майже як у тому анекдоті: "Музикою навіяло…"
Отож, за частину чорноморського шельфу RWE готова віддавати Україні газ не по 410-415 доларів, а за ціною 360-370 доларів.
А далі, якщо низька ціна на нафту втримається, то газ буде ще дешевшим. Безумовно, різниця у 60-65 доларів вже суттєвіша. І на тих таки 2 мільярдах вже можна зекономити до 120 мільйонів доларів.
У рамках домовленостей про шельф RWE також готові взяти на себе переговори з словацькою стороною, аби вона взяла участь у реверсивному проекті і пропустити німецький газ через свою територію до України.
А питання Словаччини сьогодні практично найголовніше. Ще в кінці квітня міністр економіки Словаччини Томаш Малатінскій брав участь у переговорах щодо можливості поставок в Україну природного газу з ЄС.
Але поки питання участі Словаччини так і не вирішено і залишається головною перешкодою для отримання газу з Німеччини. Пізніше, власне, словацький міністр Малатінскій заявив, що для словацької компанії Eustream — оператор трубопровідної системи — необхідно близько двох років для організації поставок газу.
Питання ж участі у шельфових проектах викликало інтерес у RWE після того як були проведені конкурси по Олеській і Юзівській площах із запасами нетрадиційного газу і почався процес розгляду конкурсної документації щодо двох шельфових проектів — Скіфська ділянка і Фороська площа.
Мінімальний обсяг інвестицій, як по Скіфській, так і по Фороській площі протягом першого етапу геологорозвідувальних робіт повинен становити не менше 200 мільйонів доларів.
Скіфська і Фороська площі глибоководного шельфу Чорного моря є перспективними. Інвестиції в Скіфську ділянку оцінюються в 10 мільярдів доларів, що дозволить щорічно добувати 3-4 мільярди кубометрів.
Інвестиції у Фороську ділянку прогнозуються на рівні 8 мільярдів доларів, щорічний видобуток — 2-3 мільярди кубометрів.
Частина Прикерченської ділянки шельфу Чорного моря, яка розглядається RWE, є більш перспективною. Зокрема, RWE обговорює можливість участі у двох конкретних площах — Абіха і Лучицького.
Вони потребують лише 4 мільярди доларів інвестицій для початку повноцінного видобутку. І щорічно там можна видобувати разом до 4 мільярдів кубометрів газу та до 3 мільйонів тон нафти.
Власне, протягом 2010-2012 років Україна визначила вже п'ять ділянок на шельфі Чорного моря, які отримали своїх зарубіжних партнерів.
Але зараз ще на жодному з них не ведуться роботи, так як немає фінансування проектів від інвесторів.
Прикерченська ділянка (партнер України — "Венко Прикерченська ЛТД"), Одеське, Безіменне родовища і нафтове родовище Субботіна (партнер українського "Чорноморнафтогазу" — російська компанія "Лукойл"), площа Паласу (партнер "Нафтогазу Україну" — російський "Газпром") — це ділянки по яких були підписані попередні меморандуми.
Зважаючи на це допуск або ж точніше обмін низької ціни газу від RWE на частину шельфу України є продовженням політики держави з освоєння надр.
Політика проста як двері: в України немає грошей, а тому потрібно віддавати нафтогазові ділянки інвесторам. Насправді нічого хорошого у цьому немає, оскільки держава стає залежною від чужих технологій і не розвиває власний нафтогазовий видобуток. Але це питання риторичне.
Принаймні у випадку із німцями, — на відміну від "Газпрому", "Лукойлу" і "Венко", — Україна може виграти хоча би якусь сотню мільйонів доларів щороку.
Ну, і якщо RWE дійсно почне розробляти шельф, то це буде прикладом для інших європейських компаній, які ще можуть прийти в Україну — і на шельф, і на сушу.
Інститут енергетичних досліджень