Занепокоєні постійним підвищенням цін на енергоносії українці в останні роки серйозно зайнялися питаннями відновлюваних джерел енергії, серед яких особливе місце займають продукти, отримані в результаті переробки біомаси — біоетанол, біодизель, біогаз.
Виробництво і ринок біопалива в Україні тільки починають розвиватися, проте вже демонструють гарні результати. Україна володіє значним потенціалом у відновлювальній енергетиці. За останніми даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, технічно досяжний енергетичний потенціал відновлювальних джерел складає 98 млн. тонн умовного палива на рік, з них біоенергетика — 31 млн. тонн, вітроенергетика — 28 млн. тонн, сонячна енергетика — 6 млн. тонн. Це більше, ніж 40% загального енергетичного балансу країни. Перевагою біомаси є її відновлюваний характер та відносно дешева собівартість у порівнянні з традиційним паливом. Ціна альтернативної енергії від 3 до 17 разів нижча за природну, яка використовується у промисловості та бюджетній сфері. "Реалізувавши свій величезний потенціал, Україна може знизити свої витрати на імпорт енергоресурсів в рази. Сьогодні лише на російський газ ми витрачаємо близько 1 млрд. доларів щомісячно. Я вже не кажу про інші енергоресурси", — говорить Іван Надєїн, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива. Проте, на жаль, частка відновлювальних джерел енергії в енергетичному балансі України не перевищує 1%, в той час як у Швеції цей показник складає 31,5%, в Австрії — 22,4%, в Данії — 9,9%, в США — 7%, в Німеччині — 6,9%.
В останній час світове виробництво біопалива розвивається стрімко. Перші комерційні заводи з'явилися не більше 10 років назад, а вже у 2005 році в Євросоюзі біологічні види палива склали 1,4% від усього об'єму виробництва паливних матеріалів. У цьому році доля повинна досягти 5,75%. А в 2015 році та сама Німеччина планує повністю відмовитися від копалин вуглеводню як паливного матеріалу та перейти на біопаливо. У США кілька років назад прийняли спеціальний закон "Про сільське господарство", за яким створення біозаводів у країні є задачею національного масштабу, а держустанови повинні максимально використовувати біопаливо. Профільним виробникам виділяють субсидії та податкові пільги, також заявлено про те, що більше не будуть будуватися нові нафтозаводи.Уже сьогодні приблизно 30% всього виробленого в США бензину містять домішки біоетанолу. А до 2017 року споживання традиційних бензинів повинно знизитися на 20% відносно показників минулого року. У СНД перший завод паливного біоетанолу був відкритий у Казахстані в вересні 2006 року. Міжнародна енергетична асоціація (ІЕА) прогнозує, що до 2030 року світовий випуск біопалива підвищиться до 150 млн. тонн енергетичного еквіваленту нафти. Щорічні темпи приросту виробництва після кризи склали 7-9%. У результаті доля біопалива в загальному об'ємі транспортного палива досягне 4-6% , що не так вже і мало.
Використання альтернативного палива
Ефективність процесу розвитку біоенергетики в Україні суттєво залежить від координованості робіт в цьому секторі та правильному виборі пріоритетів. У першу чергу на самому урядовому рівні має бути визначений єдиний державний орган, який би займався всіма питаннями в біоенергетичному секторі та координував роботу інших причетних організацій та установ. "Пріоритетні напрямки розвитку мають бути визначені у державній програмі розвитку біоенергетики в Україні при забезпеченні її фінансування. Подальші вдосконалення необхідні також в законодавчій сфері.Деякі "недопрацьовані" моменти залишаються в чинних законах щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив. Додатково в законодавчому порядку пропонуємо звільнити біопалива від ПДВ та ввести державну субсидію покупцям біоенергетичного обладнання у розмірі 20 % його вартості", — впевнений Євгеній Олійник, консультант науково-технічного центру "Біомаса".
Спеціалісти вважають, що для початку потрібно припинити масову газифікацію віддалених населених пунктів, вкладаючи десятки мільйонів гривень в газову інфраструктуру і в місцях територіального розміщення ресурсів облаштовувати котельні на твердому паливі. Також можна переводити на тверде паливо бюджетні організації — лікарні, школи, дитсадки. "Що стосується приватних споживачів, то сьогодні ті, хто має великі будівлі, вже самі звертаються до нас і облаштовують опалення таким чином, що в них працює два котла — один на газі, інший — на твердому паливі. Адже з підвищення цін на газ, це стало вигідно (1 тонна твердого біопалива в середньому замінює 500 куб. м. газу)", — розповідає Іван Надєїн, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива.
Твердий сегмент
Якщо говорити про тверде біопаливо, то в першу чергу потрібно розрізняти паливо, отримане внаслідок переробки відходів деревообробної промисловості та паливо, отримане з відходів агропромислового комплексу. Деревообробна промисловість — це тирса та маленькі гілки, кора дерев і т.д. Цієї сировини в Україні є вдосталь, переважна її більшість донедавна висипалася в яри, залишалася в лісах чи просто спалювалася, що погіршувало екологічну ситуацію в Україні. Загалом, за даними Держкомлісгоспу, щорічно в українських лісах залишається близько 2 млн. куб. м. відходів. Сьогодні ситуація потрохи починає покращуватися. Зростає попит на вітчизняну продукцію, відповідно, з'являються нові лінії по виробництву твердого біопалива, і ці відходи, які гнили в українських лісах, починають використовуватися. Голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива Іван Надєїн пояснює: "Для розуміння загальної картини скажу, що в 2010 році виробництво твердого біопалива в порівнянні з 2009 роком зросло на 45-50% і склало близько 500 тис. тонн. І 75-80% цих об'ємів — це тверде біопаливо з відходів деревообробної промисловості. Інші 20-25% — продукт, вироблений з відходів АПК (солома, лузга соняшника і т.д.). Така пропорція пояснюється тим, що тверде біопаливо з відходів деревини має вищий показник теплотворності, ніж з відходів АПК".
Біогаз врятує нас
І тільки зараз, зрозумівши, що нафтогазове щастя не вічне, що запасів енергоресурсів вистачить років на 70, ми почали все частіше звертатися до біоенергетики. Виробництво біогазу на українських фермах та у сільських господарствах не є поширеним. Як правило, цю технологію застосовують великі виробництва, що працюють в агропромисловому комплексі та бажають мінімалізувати витрати на споживання газу. Таких компаній небагато, адже для запуску лінії потрібні вільні кошти, а в умовах фінансово-економічної кризи вони є далеко не у всіх. Нагадаю, що вартість біогазової станції складає від 2 до 4 млн. євро. Крім того, для того, щоб ці інвестиції повернулися протягом найближчих декількох років, потрібно щоб господарство мало відповідну кількість худоби та сировини. Між тим, в майбутньому ця технологія набуде свого розвитку, оскільки є всі підстави прогнозувати щорічне подорожчання газу. Останнє рішення НКРЄ про зростання цін на газ для промислових споживачів з 1 квітня майже на 12% до 2 553,2 грн. за 1 тис. куб. м. лише підтверджує наші очікування. На противагу, собівартість біогазу власного виробництва складає 200 — 350 грн. за 1 тис. куб. м. Очевидно, що така економіка й надалі буде надихати інвесторів на встановлення власних біогазових установок.
Екологічний аспект
Енергозберігаючі технології — найбільш знайома тема для вітчизняного бізнесу. Ними в більшій чи меншій мірі займаються усі виробничі холдинги. В Україні необхідно стимулювати розвиток екологічних видів транспорту, шляхом впровадження нетрадиційних джерел енергії, а саме заміни нафтопродуктів альтернативними видами палива, що дозволить зменшити шкідливі викиди в навколишнє середовище. За умов постійного підвищення цін на енергоносії ми вимушені відмовлятися від використання тільки традиційних джерел енергії і палива. В усьому світі дизельне паливо використовується у комерційних цілях вже більше 10 років. На наших АЗС воно вперше з'явилося більше двох років тому. За цей час середньостатистичний власник авто проїхав приблизно 50 тисяч кілометрів. Достатня відстань для перевірки нового палива. Як і за кордоном, так і у нас виготовлення дизелю коштує дорожче, ніж використання традиційних нафтопродуктів. Проте з точки зору екології біологічне паливо більш оптимальне. З-поміж усіх розповсюджених видів моторних палив дизель визнано найбільш безпечним для навколишнього середовища. І саме цей головний фактор так активно просуває дизель на ринок. Для розвитку природоохоронних технологій в Україні, необхідне внесення ряду змін у законодавство, стосовно податку та стимулювання виробництва, серед яких: звільнення від податку на дохід отриманий у результаті реалізації біопалива, строком на 10 років. Сьогодні необхідна диверсифікація економіки, освоєння нових перспективних направлень енергетики, раціональне використання національних паливних енергетичних ресурсів, а також зниження залежності від централізованого енергозбереження. Більша частина рапсу та сої (використовується для виробництва біологічних видів палива), вироблене в Україні, експортується за кордон. Сьогодні в Україні є можливість для виробництва до 150 тисяч тонн біопалива. Можливість є, а от з умовами проблема.
Перспективи інвестування
Україна має хороші передумови та достатній потенціал для динамічного розвитку сектору біоенергетики. Основними рушійними силами цього процесу є постійний ріст цін на традиційні енергоносії та наявність великого потенціалу біомаси, доступної для енергетичного використання. Діючий закон про біопалива та закон щодо "зеленого" тарифу сприяють впровадженню біоенергетичних технологій для виробництва теплової та електричної енергії. "Налагодження нової лінії з виробництва твердого біопалива потребує інвестицій в розмірі від 1 млн. грн. і вище. Крім інвестицій, створюються нові робочі місця, сплачуються податки. Я вже не кажу про те, що розвиток відновлювальної енергетики дозволяє заміщувати імпортні енергоресурси та зміцнювати енергетичну безпеку країни. Тому це перспективна і потрібна справа", — розповідає Іван Надєїн. Одним із суттєвих бар'єрів на шляху розвитку сектору біоенергетики в Україні є перекіс цін на природний газ для різних категорій споживачів. Штучно занижена ціна на газ для населення та житлово-комунального господарства робить практично неможливим впровадження біоенергетичних технологій в побутовому та житлово-комунальному секторах. Встановлення ринково обґрунтованої ціни для всіх категорій споживачів є необхідною передумовою для широкого заміщення природного газу біомасою. "Національні цілі по внеску біомаси до загального споживання первинних енергоносіїв мають бути зафіксовані в офіційному документі, наприклад такому як План дій по біомасі. Вважаємо за реально досяжні такі показники: в 2010 році за рахунок біомаси може бути покрито 1% загальної потреби України в енергії (що еквівалентно споживанню близько 2 млн. тонн), у 2020 році цей показник має збільшитися до 5%, у 2030 році — до 10%", — говорить Євгеній Олійник, консультант науково-технічного центру "Біомаса". Шляхом реалізації економічного потенціалу біомаси Україна може задовольнити до 18% загальної потреби в первинних енергоносіях. З огляду на високу залежність України від дорогих імпортованих палив, в першу чергу природного газу, очевидно, що використання біомаси є серйозним засобом підсилення енергетичної безпеки країни.
Катерина Селезень
ХайВэй