Сергій ЄРМІЛОВ: Неприйняття державної програми з енергоефективності загрожує Україні втратою частини суверенітету…

Минулого тижня Рахункова палата оприлюднила інформацію, що в Україні відсутня єдина державна політика у сфері енергозбереження. Звичайно, наша держава ще не може похвалитися значними досягненнями у цьому напрямі, як решта європейських країн. Однак іноземні інвестори все більше цікавляться українськими енергозберігаючими проектами та готові вкладати в їхній розвиток чималі кошти. Тож, як країна рухається шляхом енергетичної ощадливості та яких заходів потрібно вижити, щоб прискорити цей процес, «Дню» розповів голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Сергій ЄРМІЛОВ .

— Як прокоментуєте заяву Рахункової палати про те, що в Україні відсутня єдина державна політика щодо енергозбереження та енергоефективності?

— Політика в цій сфері довгий час дійсно була недосконала і потребувала кардинального поліпшення. Такий стан виник тому, що за роки незалежності підходи в її проведенні декілька разів змінювалися: в тому числі і наше відомство ліквідовували, потім відновлювали, передавали у підпорядкування від одного міністерства до іншого. Тобто відбувалася безсистемність у найважливішому питанні. І лише останнім часом політика енергоефективності та енергозбереження почала набувати форм, які зможуть привести нашу державу до вкрай необхідного результату.

Зокрема, сьогодні вже на 90% побудовано законодавче та нормативне поле, яке одночасно адаптується до європейського законодавства. На стадії завершення розробки, або вже й прийняті, 56 регіональних та галузевих програм, які формують багатоскладову державну програму з енергоефективності на 2010—2015 роки. Реалізація цієї програми дозволить зменшити енергоємність ВВП на 20% та в п’ять разів збільшити частку відновлюваних джерел. Крім цього, НАЕР розробляє цільові програми розвитку вітроенергетики, біопалива, метану та синтетичного газу. У поданому ж до парламенту проекті бюджету пропонується створити загальнонаціональний фонд енергозбереження. Проводиться велика робота щодо створення додаткових економічних стимулів для залучення необхідних інвестицій. Також ведуться переговори з усіма міжнародними фінансовими організаціями.

Що стосується заяви Рахункової палати. На мій погляд, розповсюджена нею публічна інформація достатньо примітивна, щоб звертати на неї серйозну увагу, а сама перевірка мала досить поверхневий характер, її офіційні висновки не відтворюють глибини проблематики та ще й відрізняються від публічних коментарів. Конституційний орган такого рівня, якщо він за це взявся, мав би дійсно повноцінно розкрити проблему, дати відповідні висновки та конструктивні фахові рекомендації, а не лякати інвесторів неіснуючим безладом.

Так сталось, що одночасно з перевіркою Рахункової палати Агентство проводило планову власну. В результаті ми дійсно виявили порушення у сфері нашої діяльності, в тому числі й з ознаками корупції та різного роду інших порушень букви закону. Всі ці факти вже направлені до Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України. Крім того, є звернення до уряду з поданням на звільнення деяких керівників, які продовжують залишатись на своїх посадах.

Також ми запросили представників Рахункової палати взяти участь у роботі нашої колегії, що відбудеться 26 лютого 2010 року, де будуть порушуватися саме ці питання.

— Як ви оцінюєте перспективи прийняття Державної програми з енергоефективності на 2010—2015 роки найближчим часом?

— Зволікання із прийняттям Державної програми з енергоефективності загрожує Україні втратою частини суверенітету. За пріоритетністю виконання ця програма повинна стояти нарівні з соціальними. Енергоємність ВВП України втричі гірше, ніж всередньому по європейських країнах, а частка альтернативної енергетики в загальній структурі споживання енергоносіїв (без гідроенергетики) становить менше 1%. Державною ж програмою до 2015 року визначено збільшення частки відновлювальних джерел енергії до 5% та покращення енергоефективності на 20%. Щоб ці прогнози справдилися, протягом шести наступних років потрібно залучити 30—35 мільярдів дол. інвестицій. За рахунок бюджету фінансуватимуться енергоефективні заходи переважно державних установ та, можливо, частина комунальних програм. Більшу ж частину інвестицій знаходитимемо завдяки ефективним механізмам залучення коштів.

— Які заходи слід вжити, щоб «приманити» інвесторів?

— На найвищому державному рівні потрібно чітко і переконливо задекларувати пріоритетність та незмінність політики енергоефективності та енергозбереження в Україні. Інвестори мають бути впевненими на всі 100%, що держава раптом не змінить свої підходи в даному питанні. Наступний етап — створити привабливе законодавче поле. І останній етап — чітко продумати систему стимуляційних механізмів. Наприклад, звільнення підприємства від оподаткування на 10 років при впровадженні енергоефективних технологій, стимулювання завезення енергозберігаючого обладнання, яке не виробляються у нас, тощо.

До речі, Агентство розробило спеціальний перелік енергозберігаючого обладнання, яке сьогодні входить до переліку «критичного імпорту» (взагалі не виробляється в країні), з тим, щоб стимулювати його виробництво в Україні за пільговим оподаткуванням. Мова іде про звільнення такого вітчизняного підприємства від податку на прибуток на декілька років. Відповідна урядова постанова з’явиться найближчім часом. Ефект від такого нововведення очевидний.

Зараз, наприклад, сонячні колектори завозяться із Китаю чи інших країн Європи. Тобто мільйони гривень виходять з української економіки і спрямовуються на підтримання інших. В найближчі роки Україні потрібно реалізувати енергоефективних програм на 250 мільярдів гривень. Половина з цих коштів піде на виконання послуг вітчизняних фахівців. Інша половина — на обладнання та матеріали, які сьогодні закуповуються за кордоном. Отже, в перспективі 120 мільярдів гривень буде виведено за кордон. Якби хоч половину з потрібного обладнання вироблялося в Україні, то нам вдалося б на 60 мільярдів гривень збільшити власне машинобудування! А це дуже суттєвий вклад в покращання фінансового стану держави та її економіки.

Тому час започаткувати власні виробництва енергозберігаючого обладнання. Тим більше, що Україна може без проблем виготовляти, наприклад, ті ж сонячні колектори та фотопанелі, вітроагрегати, високоефективні котли чи когенераційні установки. Наші фахівці спроможні все це освоїти в короткі терміни. Потрібно тільки якнайскоріше вибудувати правильну політику залучення інвесторів, забезпечити захист їхніх вкладів та швидку окупність інвестицій.

— Повертаючись до питання співпраці з інвесторами, розкажіть про результати підписаної в 2009 році угоди з компанією НЕФКО, яка обіцяла надавати гривневі кредити під 3% річних для модернізації невеликих житлово-комунальних та промислових підприємств?

— Агентство та уряд зробили все можливе, щоб підписати цю угоду. Але фінансування за її умовами ще не розпочалося, бо парламент і досі не ратифікував дану угоду. Без парламентської ратифікації угода не набуде чинності та не почне діяти. Тому НЕФКО сьогодні кредитує українські підприємства на загальних умовах.

— На ваш погляд, які галузі економіки сьогодні найкраще розвинуті з точки зору енергозбереження?

— Навіть не знаю, кого похвалити: всі галузі економіки відсталі в питанні енергоефективності та потребують ретельної уваги. Щоправда, непогано почувається гідроенергетика, адже протягом останніх десяти років на її розвиток Світовий банк виділяв великі кредити під державні гарантії. Деякі металургійні підприємства до кризи почали модернізацію, але жодне так її й не завершило. За енергоефективність металургії поставив би трійку з мінусом. В той же час, побувавши на гребені кризи, металурги зрозуміли, що потрібно терміново знижувати частку енергоносіїв у собівартості продукції. Тому ті з них, хто ще не має програми покращання енергоефективності, вже почали її розробляти. В занедбаному стані знаходиться енергетика, яка побудована ще в радянські часи. Трохи оновилися хімічна промисловість та машинобудування.

— Скільки коштів потрібно для енергозбереження на 2010 рік?

— У поданому до парламенту проекті бюджету на потреби енергоефективності закладено 3,5 мільярда гривень (фінансування державних цільових програм). Якщо ж слідувати розробленій державній програмі до 2015 року, то в 2010 році потрібно залучити ще 15 мільярдів гривень приватних інвестицій. Інвестори готові вкладати гроші в енергозберігаючі проекти в Україні. Так, Агентство активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, у березні 2010 року завершується підготовка національного плану дій з енергоефективності спільно зі Світовим банком (планує виділити 300 мільйонів доларів), ЄБРР, Північним банком, Європейським інвестиційним банком, Міжнародною фінансовою корпорацією (готові інвестувати близько 700 мільйонів дол.). Крім того, під програми енергоефективності в 2010 році розраховуємо ще на 1,5 мільярда євро у рамках Східноєвропейської ініціативи. Японський банк відкрив Україні кредитну лінію на 500 мільйонів дол. Тобто в 2010 році реально залучити 3 мільярди дол. від міжнародних фінансових організацій. Але інвестувати в енергозберігаючі проекти можуть й іноземні комерційні банки, які працюють в Україні. Сума їхнього кредитування може бути вдвічі більша за об’єми інвестиції міжнародних фінансових організацій. Ще одне джерело інвестицій — кошти вітчизняних інвесторів та власників підприємств. Але щоб всі ці інвестиції дійсно прийшли в країну, держава повинна створити позитивний інвестиційний фон, забезпечити захист інвестицій. Інвесторам потрібно демонструвати політичну волю і єдність гілок влади, а не засмічувати інформаційний простір необгрунтованими заявами.

Газета «День»