Початок нового року, схоже, ознаменується проривом — Кабмін на своєму засіданні 3 січня 2013 року має намір таки затвердити угоди про розподіл вуглеводнів на Олеській, Юзівській і Скіфській ділянках з компаніями Chevron, Shell і ExxonMobil.

За словами міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького (який ще недавно очолював Міністерство екології та природних ресурсів України), їх внесено до порядку денного, і уряд планує ці пропозиції підтримати. "У грудні ми технічно не встигли підписати угоди про розподіл продукції (УРП), але на сьогодні з інвесторами документи вже погоджено", — стверджує Е.Ставицький.

Саме підписання УРП із переможцями конкурсів планується на третю декаду січня. Після затвердження урядом за два тижні січня буде пройдено ратифікацію в облрадах і підписано документів з інвесторами. Такий план є, завдання поставлено. Інакше кажучи, питання про видобуток вуглеводнів переходить у практичну площину.

По сухопутних ділянках тендери про відбір інвесторів для геологічного вивчення та розробки відбулися ще навесні. Переможцем по Олеській площі (Івано-Франківська й Львівська області) стала американська компанія Chevron, на Юзівській (Донецька і Харківська області) — британсько- нідерландська Shell. Чорноморську Скіфську площу застовпила американська ExxonMobil.

Проекти масштабні. Так, очікувані витрати тільки на розвідувальні роботи щодо Олеської площі становитимуть 1,3 млрд. грн. і ще мінімум 25 млрд. грн. — на стадії промислової розробки. Юзівська потребуватиме на геологічне вивчення ще більших ресурсів — 1,6 млрд. грн. і 30 млрд. грн. — на експлуатаційне буріння. До речі, компанія Shell, що перемогла в тендері, запропонувала Україні бонус за право брати участь у тендері — близько 400 млн. дол. США.

За умовами тендера, Олеська і Юзівська площі вже до кінця десятиліття мають забезпечувати видобуток 12,5-13 млрд. кубометрів газу. Фактично це вже на першому етапі забезпечить заміщення половини російського імпортного газу. За словами Ставицького, на Олеській і Юзівській площах можна буде в перспективі добувати до 10 млрд. кубометрів на рік. При цьому ресурсів вистачить мінімум на півстоліття. З урахуванням інших проектів (особливо з енергозбереження) є реальна можливість за п'ять-сім років забезпечити такий приріст видобутку газу, який закриє внутрішні потреби країни. До того ж розглядається питання про заміщення природного газу вугіллям — газифікація вугілля та використання синтез-газу на ТЕЦ.

Із нафтою поки що складніше, але й там є напрацювання.

Для України все це вкрай актуально. Газові питання давно стали критичними для економіки. Нині газом власного видобутку так-сяк забезпечується тільки населення, а вже левова частка комуналки, вся промисловість і теплоелектроцентралі використовують імпортний газ. При цьому за останні сім років ціна імпортного газу зросла майже вдев'ятеро. 2011-го сума плати за нього (понад півтора десятки мільярдів доларів) наближалася до половини валютних резервів країни.

У році, що минає, попри зниження закупівель імпортного газу, платежі теж будуть вражаючими. Імпортувати російського газу більше, ніж Німеччина або Франція, економіці надто витратно.

За минулі тижні з перспективами видобутку сланцевого газу визначилася і Європа. Європарламент наприкінці листопада проголосував за дозвіл країнам Євросоюзу проводити розвідку та видобуток сланцевого газу. Було зазначено, що це зміцнює енергонезалежність країн ЄС.

У грудні міністерство енергетики Великобританії заявило, що в країні розвиватимуться такі проекти. Пілотні проекти готує навіть "зелена" Німеччина. Не кажучи вже про позицію сусідньої Польщі, де це декларується як національний пріоритет, і навіть Румунії. Лави євроскептиків відчутно скорочуються.

Неважко побачити, що на сланець покладають великі надії. Тим більше що інших ресурсів для подальшого швидкого зниження споживання вже не так багато. Ресурси традиційних родовищ на суші в основному вичерпано.
Видобуток на шельфах Чорного та Азовського морів поки що особливого приросту не приніс і в будь-якому разі займе багато часу, з вугільним метаном буде ще багато роботи. А газ потрібен "уже вчора".

Однак при розгортанні видобутку не можна допускати штурмівщини. Питання екології будуть ключовими — це зовсім не формальність. Слід забезпечити екологічну безпеку того, що відбувається. Георгій Рудько, голова Державної комісії з корисних копалин, вважає: "Застосовувана при цьому технологія гідророзриву пласту використовувалася в Україні протягом 30-40 років для інтенсифікації видобутку нафти й газу. І практика загалом показала, що такі роботи не призводили до негативних наслідків. Хоча треба жорстко дотримуватися технології".

Сланцевий газ і газ ущільнених порід називають нетрадиційним. Це не тільки означає нетрадиційну технологію видобутку, а й визначає необхідність нетрадиційного сприйняття громадськістю, органами влади й фахівцями, потребує проведення робіт із максимальним зниженням екологічних ризиків і мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище". До речі, саме тому й залучаються іноземні компанії, які мають досвід розвідки і розробки таких родовищ. Обидві компанії, переможці конкурсу, володіють новітніми технологіями похилого буріння кількох свердловин з одного майданчика, що мінімізує землевідводи.

Саме буріння відбуватиметься на глибинах понад два кілометри. До речі, це набагато нижче горизонтів із питною водою (вони в основному до 100 метрів, максимум до 600). Тож вони просто не перетинаються. Обов'язковими процедурами будуть аналіз застосовуваних технологій та оцінка впливу на навколишнє середовище.

Власне, саме для жорсткого контролю й залучатимуть екологів. Мінекології підписало Меморандум із громадськими організаціями про взаєморозуміння та спільні дії для забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при видобутку нетрадиційних вуглеводнів.

Громадська рада Мінприроди (це понад 20 екологічних організацій) заявила, що будь-яка організація природоохоронного напрямку, яка бажає контролювати роботи з розвідки і розробки, видобутку сланцевого та іншого нетрадиційного газу, може подати заявку на входження в раду і в такий спосіб впливати на ці процеси.

Загалом вибудовуватимуть багатоступінчасту систему захисту. Валентин Савицький, голова громадської ради при Мінприроди, сказав: "В умовах посилення зацікавленості громадськості в питанні впливу на навколишнє середовище рада не може залишатися осторонь. Слід домогтися, щоб розвідка та видобуток сланцевих газів відбувалися із залученням провідних учених, експертів і представників громадськості. І головне: забезпечити максимально можливі заходи щодо мінімізації ризиків. Має підтримуватися безперервний діалог компаній-переможців, міністерства та місцевих органів самоврядування".

До речі, в обов'язкових умовах щодо всіх площ є важливий пункт — максимальне використання українських фахівців. Ніякого завезення іноземних робітників, за винятком унікальних фахівців. Решта — місцеві. Благо, вітчизняні бурильники заслужено вважаються найкращими в регіоні. Уже на першому етапі створюються сотні високооплачуваних робочих місць.

Є й важливий регіональний аспект — кошти підуть у не найбільш благополучні в економічному плані райони. А це великі інвестиції в розвиток місцевої інфраструктури — сферу обслуговування, медицину, шляхи й водопровід.

У 2013 році планується провести конкурси з укладення УРП ще на чотирьох нафтогазових площах на шельфовій і континентальній частинах країни. Це ділянка, розташована на території Полтавської, Дніпропетровської й Донецької областей, Слобожанська нафтогазоносна площа (Харківська обл.) і морські Фороська і Прикерченська.

Тож очікується багато роботи. Труднощі неминучі, але на виході країна має одержати дешевші енергоресурси, а отже, економіці полегшає. Завдання важке, але вирішувати його доведеться.

Дзеркало тижня. Україна