Уряд планує завершити приватизацію промисловості до 2015 року. Експерти нарікають на непрозорість процесу і прогнозують підвищений апетит інвесторів з Москви. Досі наслідки приватизації для економіки — непереконливі.

Схвалений урядом проект Державної програми приватизації на 2012-2015 роки має бути скоригований відповідно до внесених зауважень та до 7 грудня поданий на затвердження парламенту, повідомив голова Фонду держмайна (ФДМ) Олександр Рябченко. Він сказав, що в документі немає переліку підприємств, що підлягатимуть приватизації, оскільки він складатиметься Міністерством економічного розвитку та торгівлі і затверджуватиметься Верховною Радою. Водночас, Рябченко повідомив про запровадження спрощеної процедури встановлення стартової ціни для "неліквідних" об'єктів, за якою буде розраховуватися їхня реальна вартість. "Ми хочемо продати те, що не продавалося довгі роки… Те, що у нас є майно, яке простоює, це неправильно, бо на все має бути інвестор, і все має працювати ", — заявив голова ФДМ.

Приватизація не стала панацеєю

Кабмін запропонував Верховній Раді встановити рівень надходжень до держбюджету наступного року від приватизації у 10 мільярдів гривень. Незалежні економісти вважають, що це, так само, як і урядові плани приватизації до 2015 року, розглядається теперішнім урядом не як засіб реформування економіки, а як спосіб латання бюджетних дірок. Проректор Європейського університету Андрій Новак в інтерв'ю Deutsche Welle зазначив, що і за всі попередні роки приватизація не стала двигуном для економіки, як це відбулося в більшості країн Центральної та Східної Європи. "Більшість приватизованих підприємств демонструє зростання виробництва чи кількості працівників, а їхня зарплатня росте неадекватно тим зобов'язанням, які брали на себе нові власники", — сказав економіст.

Bildunterschrift: Українська приватизація не стала елементом економічних реформ та зародження ефективних власників через те, що "тотальна більшість приватизаційних процесів відбувалася поза конкуренцією, а умови приватизаційних конкурсів виписувалися під конкретного, наперед узгодженого владною верхівкою учасника". Оскільки українська економіка залишається в стані перманентної кризи, розпродувати залишки державної власності, а надто стратегічних підприємств — нераціонально, вважає Новак.

Краще мораторій?

На його думку, ціни на ці об'єкти в таких умовах будуть мінімальними ще й з огляду на те, що внаслідок економічної кризи 20078-2009 років обвалилися ціни на нерухомість, землю та виробничі об'єкти. "В умовах тотальної корупції у теперішній владній системі немає жодних підстав очікувати, що продаж об'єктів буде успішним", — вважає економіст. Він також нагадав, що в більшості центральноєвропейських країн їхні підприємства купувалися компаніями з розвинених країн, які устатковували їх новими технологіями та збільшували конкурентоздатність економік цілих держав. Натомість в Україні "привілеї під час приватизації отримує той, хто наближений до центральної влади".

Bildunterschrift: Замість форсування приватизації та запровадження вільного продажу землі Новак пропонує запровадити на ці операції мораторій. Його дію економіст вважає за необхідне подовжити до того часу, доки "завершиться політичне структурування українського суспільства, вибудуються демократичні стандарти, а в економічному житті запанують принципи вільної конкуренції, а не привілеїв наближеності до владних структур".

Поглинання по-сусідськи

Ще песимістичніше оцінює наслідки приватизації київський політолог Віктор Небоженко. В інтерв'ю Deutsche Welle він не виключив, що провладний український бізнес вже вичерпав можливості купівлі великих підприємств і тепер "творяться внутріполітичні та юридичні умови для переходу українського державного майна до рук російського бізнесу". Російські підприємці готуються до скупівлі українських промислових об'єктів не з власної волі, впевнений політолог. За його словами, до цього їх спонукає Кремль, який хоче запобігти перспективам втрати симпатій українського істеблішменту та громадської думки та їхньої переорієнтації на європейський напрямок.

Bildunterschrift: "Перший етап цього плану — створення правничої та законодавчої можливості з ліквідації всієї державної власності через приватизацію ", — вважає Небоженко. За його підрахунками, нині вже приватизовано 60 відсотків найбільш рентабельних промислових підприємств. А решта 40 відсотків промисловості потребує серйозних інвестицій та бюджетної підтримки, додає Віктор Небоженко.

На завершення "доби Газпрому" Росія має вільні кошти, які не були використані на потреби російської промисловості, вважає експерт. Він нагадав, що спроби Москви використати ці кошти для купівлі європейських підприємств наразилися на спротив з боку країн а урядів ЄС. "Тому, єдине, на що сьогодні можуть бути використані шалені газпромівські кошти, це на скупівлю промисловості Украйни, Казахстану і Білорусі", — впевнений Небоженко.

Автор: Олександр Савицький Редактор: Євген Тейзе

Deutsche Welle