Ви колись бачили, як виглядає вночі нафтопереробний завод? Це вам не шахта і не металургійний завод! Тисячі різнокольорових лампочок немов переливаються — до того ж повітря навколо чисте.
Трубопровід Одеса-Броди до польського Плоцька так і не дотягли
Цю індустріальну красу довелося якось побачити в польському Плоцьку в 90-х, але вже тоді, проїжджаючи поруч, першою думкою було: ось сюди і має дотягнутися нафтова труба від Одеси-Бродів!
З того часу минуло вже півтора десятка років, а труба з України до Плоцька так і не дотягнулася. Та й сам нафтопровід повернувся у реверс, ставши радше магістраллю Броди-Одеса. В енергетичних експертів-палких прихильників аверсу, тобто прямого використання труби, нагода поговорити про перспективи Одеси-Бродів виникає кожного разу, як в Україну приїздять лідери Азербайджану чи Казахстану, або ж коли українські вищі керівники їдуть у країни каспійської нафти.
Останнім часом нагоду поговорити про пряме використання магістралі дає далека Венесуела, яка постачає нафту Білорусі. З частотою приблизно раз на пару тижнів можна зустріти повідомлення про те, як черговий танкер із венесуельською нафтою для Білорусі розвантажується в українському чи балтійському порту.
Білорусь давно товаришує з Венесуелою, яка є потужним нафтовим експортером — членом ОПЕК. Танкери пливуть через Атлантику і потім або Середземномор'ям до України, або ж Балтійським морем до Литви, Латвії чи Естонії. Звідти частіше нафтовими цистернами до двох великих нафтопереробних заводів у Білорусі, що розташовані у Мозирі та Новополоцьку.
Білорусь та Венесуела почали посилювати співпрацю в енергетичній галузі на тлі проблем, що виникли через нафту в російсько-білоруських взаєминах останніх років. Дві країни якось мали навіть невеликий нафтовий конфлікт, пов'язаний із експортним митом і транзитними цінами.
До того ж Росія не вважає за потрібне давати нафту Білорусі за нижчими цінами, яку, переробивши на своїй території, Білорусь потім продає до Європи у вигляді дорожчих нафтопродуктів. От і з'явилася в Білорусі венесуельська нафта марки Санта-Барбара — так як і однойменний мильний серіал.
За перше півріччя цього року Білорусь зменшила імпорт російської нафти на 50%, замістивши її, по суті, нафтою з Латинської Америки. Планів у Мінська багато: цього року вийти на чотири мільйони тонн венесуельської нафти. Наступного — на 8-9, а з 2012-го — на 10 мільйонів тонн нафти на рік. Це майже половина всіх нафтопереробних потужностей Білорусі, де ця галузь вважається стратегічною.
І Мінськ хотів би, аби Україна дозволила використовувати нафтопровід Одеса- Броди в аверсному режимі — тобто, щоб нафта від Бродів ішла не в Польщу, а в Білорусь, і Мінську використання нафтопроводу коштувало б удвічі менше порівняно із доставкою залізничними цистернами.
Але говорити про те, що Чавес розверне в аверс наразі не доводиться. Домовитись по каспійській нафті не вдалося помаранчевим урядам і не має наразі особливого бажання качати каспійську нафту і нова влада. Додатковим аргументом для аверсу може бути наявність ще й венесуельської нафти, але наскільки справді це серйозне доповнення до можливої нафти Каспія, щоб мати підстави повертатися в аверс?
Україна розуміє, що Білорусь отримує венесуельську нафту за пільговими цінами, як знак доброї волі Уго Чавеса. Та й сама Білорусь не хотіла би замикатися виключно на Україні — хоча саме на замовлення білоруської (!!!) сторони був прорахований трубопровідний варіант через Україну ще в 1995 році!
Сьогодні ж аверсників в українському уряді вочевидь небагато, тому білоруси роблять певну транзитну диверсифікацію: один танкер — в Україну, два — на Клайпеду чи Вентспілс, чи Муугу на Балтиці.
BBC Українська служба